Я прокинувся завчасно та почав перебирати всі свої документи, що збирався взяти з собою на інтерв'ю. Загалом в мене було 2 папки з документами. В першій папці були буклети, візитівки та інші матеріали, що я здобув під час свого візиту. В другій папці в мене були мої документи
- Довідка з роботи з перекладом - моя та дружини;
- Моє свідоцтво про народження з перекладом;
- Виписка з банку з перекладом;
- Роздрукований файл з Epress Entry, де зазначені Express Entry profile number та Job Seeker validation code;
- Копія паспорта – мого та дружини;
- Моє свідоцтво про переміну прізвища з перекладом;
- Свідоцтво про шлюб з перекладом
- Запрошення від КУК;
- Моє резюме;
- Заповнена MPNP self assessment form;
- Результати IELTS;
- Дипломи з перекладами – мої та дружини;
- Результати евалюації дипломів WES – мої та дружини.
Я вирішив припаркувати авто за адресою 111 Lombard Ave #100, Winnipeg, щоб зекономити на парковці. Поставивши авто я достатньо швидко дійшов до місця мого призначення та уточнивши на ресепшені піднявся ліфтом на потрібний мені поверх.
Там, повідомив менеджеру, що я на інтерв'ю, на що мені запропонували почекати на дивані. Оскільки я приїхав десь за 30 хв до мого інтерв'ю чекати мені трохи довелось. Проте тепер я знаю, що офіс MPNP місце збираючись куди не рекомендується використовувати парфуми.Близько 10ї години до мене підійшла Керолін і ми зайшли в кабінет для проведення інтерв'ю. Я сів навпроти неї та дістав усі свої документи (2 папки), побачивши які офіцер здивувалась, а я сказав що краще мати більше документів ніж менше. Вона посміялась та погодилась. Далі інтерв'ю проходило у неформальному руслі, принаймні я його таким пам'ятаю, бо в обох нас постійно на обличчі була посмішка а в кабінеті лунали витримані жарти. Спочатку я стисло розповів про місця що відвідав, і зрозумівши, що їх більш ніж вдосталь Керолін почала задавати запитання мені сама. Всі питання офіцера були в основному по питанням анкети EOI. Під час інтерв'ю її більш за все цікавило яких можливих роботодавців я відвідав, і чи знаю я як отримати ліцензію по моїй спеціальності. Я перелічив роботодавців, показав візитівки, перелічив рекрутингові агенста та теж показав візитівки, потім розповів про мій досвід відвідування FOE, де мені надали перелік можливих професій для мене та дружини. Я чесно перелічив всі 3 альтернативні для мене професії та показав листок з переліченими професіями для моєї дружини (їх було близько 20). Керолін посміялась та поставилась з розумінням до побаченого.
Під кінець було прохання назвати 3 причини чому саме Манітоба та як ми збираємось адаптуватись. Щодо адаптації – моя відповідь була більш ніж вичерпна, адже ще вдома я підготував Settlement plan де поетапно описав всі наші кроки на перший рік, наші можливі прибуток та витрати (вказував консервативно мінімальні прибутки та максимальні витрати). Також у плані зазначив середню заробітну плату по Манітобі по нашим спеціальностям. Загалом більше питань до мене не було, офіцер лише дала мені візитівку та попросила надіслати їй на пошту план на рік, що я показав, та перелік місць та контактів що я мав за візит, який я теж вже мав на руках (раджу його зробити до інтерв'ю, кожен вечір поповнюючи список подіями за день– адже це вимога MPNP). Мій список був у наступному форматі:
1. Dollarama-shop
(адреса магазина)
2. Містер А – citizen of Canada
tel.: ХХХ ХХХ ХХХХ
3. Містер Б – Realtor, citizen of Canada, member of Ukrainian community
cell: ХХХ ХХХ ХХХХ
office: ХХХ ХХХ ХХХХ
(електронна пошта)
4. Містер В – citizen of Canada, member of Ukrainian community, shared experience of getting license for Mechanical engineer
tel.: ХХХ ХХХ ХХХХ
Загалом Керолін сказала що в мене не погана англійська (хоча я дуже нервував і часто коли нервую то не дуже балакучий, але не в цей раз мене було не спинити) і що наш кейс є ідеальним для легкої адаптації: сім'я без дітей.
І все. Інтерв'ю закінчено. Від його початку пройшло лише 20 чи 30 хвилин.
Далі я поїхав до свого помешкання, звідки відправив все що від мене вимагалось, і з чистою совістю був готовий присвятити залишок дня подорожам Манітобою, адже мій виліт був лише на наступний день.
Дочекавшись коли звільняться мої супутники на день, ми поїхали за місто.
Ми прогулялись набережною, берегом, побачили як місцеві жителі вантажать в авто окривавлене тіло здоровенної рибини, подивились на яхти, пришвартовані в порту та попили води з джерела.
Прогулявшись берегом озера та насолодившись краєвидами ми вирішили рухатись далі на північ. По переду був Hecla-Grindstone Provincial Park. Нажаль вже вечоріло, том ми не мали багато часу на прогулянки, однак все ж таки не втратили можливість вийти на берег. Ще нам пощастило бачити багато оленів та навіть лисицю, що перебігала нам дорогу. Загалом в Манітобі дуже багато диких тварин, за свій візит я бачив стільки оленів скільки не бачив у житті, а також море гусей, від яких небо просто чорнішає, кілька єнотів, що ганяли по парку St. Vital на заході сонця, не кажучи вже про різноманітних по кольорута розмірам білок та бурундуків.
Далі на нас чекала пряма дорога на південь до Вінніпегу, де я мав віддати авто, і по дорозі до мого помешкання ми з моїми супутниками не впустили шансу заїхати в Tim Hortons. Вже виїжджаючи з ресторану я вирішив перевірити пошту, і виявилось, що ще о 16й годині мені на пошту прийшов лист запрошення заповнити EOI:
"… We have reviewed the details of your interview with a representative of the Manitoba Provincial Nominee Program (MPNP) and are now pleased to provide you with an opportunity to submit your Expression of Interest (EOI) using the MPNP on-line tool no later than December 27, 2019…
…
Regards,
Manitoba Provincial Nominee Program
Manitoba Education and Training"
В мене не було слів, оскільки я не очікував отримати відповідь так скоро. Деякі з візитерів які були на візиті одночасно зі мною отримали свої запрошення хто за тиждень, хто за два і навіть за місяць.
На наступний день я планував відвідати Falcon lake, однак я розумів, що просто не встигну, адже то достатньо далеко, і в дорозі може багато чого статись. Тож я вирішив не спішити і просто зібрав речі та заповнив EOI, вже маючи зв'язок з провінцією.
О 16й в мене був виліт, в аеропорт мене відвезли завчасно. В той ранок час просто пролетів і сідаючи в літак я розумів що можливості відвідати Falcon lake в мене просто не було, і я сподіваюсь я буду мати змогу відвідати його в майбутньому з моєю дружиною. Однак мої супутники все ж таки його відвідали.
1. Dollarama-shop
(адреса магазина)
2. Містер А – citizen of Canada
tel.: ХХХ ХХХ ХХХХ
3. Містер Б – Realtor, citizen of Canada, member of Ukrainian community
cell: ХХХ ХХХ ХХХХ
office: ХХХ ХХХ ХХХХ
(електронна пошта)
4. Містер В – citizen of Canada, member of Ukrainian community, shared experience of getting license for Mechanical engineer
tel.: ХХХ ХХХ ХХХХ
Загалом Керолін сказала що в мене не погана англійська (хоча я дуже нервував і часто коли нервую то не дуже балакучий, але не в цей раз мене було не спинити) і що наш кейс є ідеальним для легкої адаптації: сім'я без дітей.
І все. Інтерв'ю закінчено. Від його початку пройшло лише 20 чи 30 хвилин.
Далі я поїхав до свого помешкання, звідки відправив все що від мене вимагалось, і з чистою совістю був готовий присвятити залишок дня подорожам Манітобою, адже мій виліт був лише на наступний день.
Дочекавшись коли звільняться мої супутники на день, ми поїхали за місто.
Gimli
Спочатку ми поїхали Gimli – маленьке містечко на північ від Вінніпегу, що розташоване на березі озера Вінніпег. Містечко засноване вікінгами, і цим дуже пишаються місцеві жителі.Ми прогулялись набережною, берегом, побачили як місцеві жителі вантажать в авто окривавлене тіло здоровенної рибини, подивились на яхти, пришвартовані в порту та попили води з джерела.
Ukrainian Park
Після Gimli ми поїхали в Ukrainian Park – це місце на березі озера Вінніпег де проводять табори українські організації, наприклад, Пласт, в Манітобі. Тут неймовірно гарно.Прогулявшись берегом озера та насолодившись краєвидами ми вирішили рухатись далі на північ. По переду був Hecla-Grindstone Provincial Park. Нажаль вже вечоріло, том ми не мали багато часу на прогулянки, однак все ж таки не втратили можливість вийти на берег. Ще нам пощастило бачити багато оленів та навіть лисицю, що перебігала нам дорогу. Загалом в Манітобі дуже багато диких тварин, за свій візит я бачив стільки оленів скільки не бачив у житті, а також море гусей, від яких небо просто чорнішає, кілька єнотів, що ганяли по парку St. Vital на заході сонця, не кажучи вже про різноманітних по кольорута розмірам білок та бурундуків.
Далі на нас чекала пряма дорога на південь до Вінніпегу, де я мав віддати авто, і по дорозі до мого помешкання ми з моїми супутниками не впустили шансу заїхати в Tim Hortons. Вже виїжджаючи з ресторану я вирішив перевірити пошту, і виявилось, що ще о 16й годині мені на пошту прийшов лист запрошення заповнити EOI:
"… We have reviewed the details of your interview with a representative of the Manitoba Provincial Nominee Program (MPNP) and are now pleased to provide you with an opportunity to submit your Expression of Interest (EOI) using the MPNP on-line tool no later than December 27, 2019…
…
Regards,
Manitoba Provincial Nominee Program
Manitoba Education and Training"
В мене не було слів, оскільки я не очікував отримати відповідь так скоро. Деякі з візитерів які були на візиті одночасно зі мною отримали свої запрошення хто за тиждень, хто за два і навіть за місяць.
На наступний день я планував відвідати Falcon lake, однак я розумів, що просто не встигну, адже то достатньо далеко, і в дорозі може багато чого статись. Тож я вирішив не спішити і просто зібрав речі та заповнив EOI, вже маючи зв'язок з провінцією.
О 16й в мене був виліт, в аеропорт мене відвезли завчасно. В той ранок час просто пролетів і сідаючи в літак я розумів що можливості відвідати Falcon lake в мене просто не було, і я сподіваюсь я буду мати змогу відвідати його в майбутньому з моєю дружиною. Однак мої супутники все ж таки його відвідали.
