Квитки в мене були з Києва до Вінніпегу на 19 вересня 2019 року. Квитки брав в Lufthansa.
- Київ - Франфуркт - переліт компанією Lufthansa
- У Франфуркті пересадка 1.5 години
- Франфуркт - Торонто - переліт компанією Air Canada
- В Торонто пересадка 3 години
- Торонто - Вінніпег - переліт компанією Air Canada
Ще в Києві, на стійці реєстрації мені сказали, що в Торонто треба забрати свій багаж і перекласти на стрічку для локальних рейсів. Таку ж інформацію я зустрічав читаючи форуми.
Прилетівши у Франфуркт (або будь яке місто, де ви маєте пересадки) слід слідувати за стрілками "Connection", і проходити спрощену реєстрацію. Також слід незабувати ознайомлюватись з інформацією на інформаційних моніторах, щоб знати на який саме гейт Вам прямувати.
Не дивлячись не те, що аеропорт Франфуркту є досить перевантаженим, я дістався свого гейту хвилин за 30-40 і майже без черг.
У Франфуркті, при посадці, на вході в літак у всіх пасажирів перевірили паспорт, і наявність візи (додатково до реєстрації на стійці гейту).
Під час польоту з Франкфурту до Торонто пасажирам роздали декларації для заповнення. Однак десь на формах читав що їх дають не завжди, тому про всяк випадок для спрощення проходу кордону заповнив також декларацію з мобільного через додаток.
В Торонто на виході з літака також перевірити документи у всіх.
Пройшовши перевірку та глянувши на інформаційне табло і дізнавшись з якого гейту летить мій рейс пішов за вказівниками.
В Торонто в мене були дві проблеми:
1. Дійшовши до прикордонного офіцера, я дав йому паспорт, сказав що мета візиту "Exploratory visit", відвідати Українську громаду та маю інтерв'ю з імміграційним офіцером. Моя відповідь не задовільнила офіцера, почав гортати паспорт, попросив запрошення. Я дав офіцеру запрошення від КУК. Офіцер сказав, що воно не державного зразка, спитав чи не маю я ще якогось. Після того як я вказав, що не маю і отримав візу на основі саме цього запрошення він уважно перечитав текст запрошення і спитав чи маю я зворотні квитки. Я сказав, що маю і дав офіцеру телефон з попередньо відкритим бронюванням. Це задовільнило офіцера. Весь цей діалог зайняв хвилин 15 та коштував мені чимало нервів. Дехто з відвідувачів під час діалогу з офіцером намагається не демонструвати намірів імміграції та в якості мети візиту вказують туризм. Знаючи що Манітоба не найкраще місце для туризму офіцери також часто починають задавати ще більше питань, тому до цього треба бути готовим. Загалом, як кажуть up to you, що саме Вам вказувати в якості мети візиту, я ж казав правду.
2. Після розмови з офіцером я пішов шукати свій багаж (мені ж ще в Києві сказали, що треба перекласти) . Шукав я його по всьому аеропорту, і навіть на стрічці для локальних польотів. Однак все безуспішно. Звернувшись в підтримку мені було сказано, що правило перекладання багажу є, і воно актуальне для перельотів з європи ВСІХ авіакомпаній окрім AirCanada. AirCanada ж доставляє багаж безпосередньо в кінцеву точку. Вам же раджу звірятись з інформацією на стікері багажу і все ж таки зайвий раз уточняти в аеропортах. Оскільки про те, що AirCanada доставляє багаж в кінцеву точку не знають часто навіть жителі Канади (наприклад, зі мною летіла 79 річна бабуся з Польщі, яка вже більше 50 років живе в Манітобі і 2чи на рік літає в Польщу, і вона цього не знала).
Переліт Торонто - Вінніпег для мене пройшов достатньо легко, адже я його просто проспав, оскільки намагався не спати під час перельотів з Києва до Торонто.
Звортній переліт, також був через Торонто та Франфуркт і пройшов без пригод, не рахуючи, що мій багаж долетів лише на наступний день після мого прильоту у Київ.
В аеропорту Торонто не треба було проходити додаткової перевірки.
